Правовий статус прокурора в цивільному процесі

Зміст


Введення

Глава 1. Правовий статус прокурора в цивільному процесі

.1 Історія розвитку законодавства про участь прокурора в цивільному процесі

.2 Статус прокурора в цивільному процесі

Глава 2. Форми участі прокурора в цивільному процесі

.1 Загальні положення про форми участі прокурора в цивільному процесі

.2 Участь прокурора в цивільному процесі щодо захисту трудових прав громадян

.3 Особливості участі прокурора у справах, що виникають із сімейно-правових відносин

Висновок

Список літератури


Введення


Однією з найбільш актуальних проблем, що стоять перед органами внутрішніх справ Російської Федерації, є ефективність реалізації завдань боротьби зі злочинністю в умовах зміненої кримінально-процесуальної політики держави та дії оновленого кримінально-процесуального законодавства. Необхідність їх рішення визначається питаннями забезпечення національної безпеки в ситуації, коли злочинність в країні має не тільки національні, але і транснаціональні прояви, стаючи однією з головних загроз життєдіяльності держави і суспільства.

Кримінально-процесуальна політика Російської Федерації останніх років, поряд з кроками, серйозно корректирующими власне ідеологію російського кримінального судочинства (привнесення в нього ідей розподілу влад, змагальності та презумпції невинності, посилення ролі суду на всіх етапах виробництва, пріоритет особистісних цінностей тощо), дала поштовх для модернізації деяких організаційних і правових конструкцій. Це, зокрема, відноситься до строю і порядку досудового провадження у кримінальних справах.

Оновлене кримінально-процесуальне законодавство Росії наблизило до міжнародних стандартів, в першу чергу, судові стадії кримінального процесу, зберігши, по суті, колишній режим попереднього провадження у кримінальних справах. Тим самим в даний час у стадії попереднього розслідування продовжує зберігатися тенденція відставання реформування досудового провадження від рішення судоустройственних і судопроізводственних питань. Це не дозволяє оптимально вирішувати поставлені органами попереднього розслідування завдання, що свідчить про крайню необхідність його оптимізації. Поки ж результатом такої ситуації є те, що стан діяльності органів попереднього слідства та дізнання, в тому числі в органах внутрішніх справ, таке, що викликає серйозну заклопотаність багатьох фахівців як у сфері кримінально-процесуальної науки, так і практичних працівників. На сьогоднішній день застосування органами попереднього слідства і дізнання норм оновленого КПК РФ свідчить про недосконалість ряду кримінально-процесуальних норм, про невідповідність його положень існуючій системі компетентних органів, уповноважених здійснювати свою діяльність на стадії досудового провадження у кримінальних справах. У цілому ж діюча модель досудового провадження не тільки не враховує потреби правоохоронної системи, але й не відповідає її можливостям.

Виникнення практичних труднощів на стадії досудового провадження, заснованих на недосконалості кримінально-процесуального законодавства та непродуманості механізму реалізації діючих правових норм, найбільш чітко простежується в стадії попереднього розслідування, в процесі виробництва попереднього слідства і особливо - дізнання.

Следующая страница