леній людської душі.» У своїх працях І.А. Ільїн розглядає людську душу, як джерело правосвідомості людини. «До самої сутності людського духу належить цей дар: сприйняти, переломити, перетворити і направити по-новому - всяке, вторгающееся ззовні, вплив.» З точки зору І.А. Ільїна в основі життя людини має бути самопізнання і самоперетворення людського духу. Людство блукає, не в силах знайти істини і не в змозі звернутися в минуле. «Життя людини виправдовується тільки тоді, якщо його душа живе з єдиного центру, спонукувана справжньою любов'ю до Божества як верховного блага» - пише Ільїн. Любов до Божества, людської сутності, і народжена нею воля, є основою духовного життя людини. З втратою ж цього центру і любові до верховного блага, утворюються конфлікти між суб'єктами суспільства, релігія в умах людей перетворюється на знаряддя обману, а мораль в ілюзію не має вигоди. У результаті утворюється неправове право: потворне, збочене правосвідомість, що бере від ідеї права лише схему, зловживаючи нею і наповнюючи її брудним, потворним глуздом. Таке право лише виглядає як право, але її завданням є компрометація ідеї права підрив віри в неї. Людство втрачає доступ до духовного змісту і стає жертвою хаосу. В результаті люди попросту тупіють. Люди починають судити про найважливіший і високому, при цьому не знаючи про що говорять. Розум приходить до безплідного суб'єктивізму і безпідставній релятивізму. Не маючи досвіду розум починає коливатися і блукати. Кожен повинен мати досвід у результаті якого людина робить свої власні унікальні висновки, проте в більшості випадків більш зручне суб'єктивна думка витісняє реальні пізнання. Все це призводить до того, що природне право, яке виросло на грунті таких суб'єктивних поглядів, стає слабким і невиразним, що надалі породжує відповідне свого прообразу позитивне право.

Деформації правосвідомості та їх причини з точки зору П.А. Сорокіна

Міркування на тему деформації правосвідомості також можна знайти і в працях Питирима Олександровича Сорокіна, основоположника російської та американської соціологічних шкіл. З точки зору П.А. Сорокіна деформація правосвідомості випливає з «вічної циклічності» соціального розвитку. В результаті динаміки соціального середовища, виробляється необхідність у зміні шаблонів суспільної поведінки. «Завдяки неоднаковою еластичності старих шаблонів у різних індивідів групи і завдяки тому, що не всі індивіди стоять в однаковому ставленні до нових умов, пристосування до нових умов йшло і йде не одночасно.» Саме це відставання або навпаки випередження в пристосуванні, на думку П. А. Сорокіна породжує конфлікти між шаблонами приймаючі свідому форму. У перехідні періоди суспільство зазнає дезінтеграцію культури і соціальних відносин, що надалі призводить до безладів і відхилень у поведінці людей, частішають випадки самогубств, розвивається злочинність, росте жорстокість. «Коли руйнується будівля старої культури, а нова культура ще не виникла, коли соціокультурні цінності стають майже повністю автоматизованими, і конфлікт між цінностями різних людей і груп стають особливо непримиренними, неминуче породжують боротьбу особливої ??інтенсивності». В умовах перехідного періоду, соціальної кризи і загальної нестабільності, поведінка людей стає непередбачуваним, відбувається дезорганізація, загрозлива соціальному порядку. Звичні та виправдані цінності розпадаються на прості релятивних конвенції та призво...