язані з внутрішніми заворушеннями і напруженістю. Внутрішні заворушення - це така ситуація, коли в умовах відсутності збройного конфлікту держава застосовує силу з метою збереження або відновлення правопорядку і законності. Внутрішня напруженість - це така ситуація, коли в умовах відсутності внутрішніх заворушень держава вдається до превентивного застосування сили з метою збереження спокою (світу) і законності.

Це означає, що окремі антиурядові виступи, випадки порушення внутрішнього порядку, виникнення обстановки внутрішньої напруженості (наприклад, заворушення) не можуть бути віднесені до категорії збройного конфлікту неміжнародного характеру. Переростання збройного конфлікту неміжнародного характеру в міжнародний збройний конфлікт може відбутися в результаті військової інтервенції інших держав в порушення норм міжнародного права.

Право збройних конфліктів включає в себе міжнародне гуманітарне право (МГП), яке представляє сукупність обов'язкових для держав юридичних норм, які спрямовані на захист жертв збройних конфліктів міжнародного і внутрішнього характеру і на обмеження засобів і методів ведення війни.

МГП переслідує дві основні мети: 1) захист осіб, які не беруть участі або припинили брати участь у воєнних діях; 2) обмеження засобів ведення війни, зокрема озброєнь, і методів ведення бою, наприклад застосування окремих видів військової тактики. МГП забороняє застосування багатьох видів зброї, зокрема запальних куль, біологічного, хімічного та лазерної зброї.

МГП захищає осіб, які не беруть участі у військових діях, наприклад цивільних осіб, медичний і релігійний персонал. Крім того, МГП забезпечує захист та особам, які припинили брати участь у воєнних діях (пораненим, особам, потерпілим аварію корабля, хворим або військовополоненим).

Окремі місцевості та об'єкти, зокрема лікарні і санітарні транспортні засоби, також користуються захистом норм МГП і не повинні бути піддані нападам. МГП встановлює окремі види ясно розпізнаних емблем та знаків, які можуть бути використані для ідентифікації осіб і місцевостей, що знаходяться під захистом. Йдеться, зокрема, про емблему Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Основними джерелами права збройних конфліктів є Гаазька конвенції 1907 р., чотири Женевські конвенції про захист жертв війни від 12 серпня 1949 р., два Додаткових протоколи до них від 12 серпня 1949 р. і два Протоколу від 8 Червень 1977 Крім того, МГП включає й інші міжнародні договори, наприклад Конвенцію 1954 про захист культурних цінностей у випадку збройних конфліктів і Конвенцію 1980 про заборону або обмеження конкретних видів звичайної зброї, яка включає чотири Додаткових протоколи, в тому числі з питання застосування мін.

Важливе місце серед джерел права збройних конфліктів, у тому числі і МГП, займають міжнародно-правові акти, в яких міститься заборона застосовувати на війні ті чи інші види зброї.

Так, Женевський протокол 1925 року забороняє застосовувати на війні задушливі, отруйні та інші подібні гази і бактеріологічні засоби; в 1972 р. підписано Конвенцію про бактеріологічну зброю, яка забороняє розробку, виробництво та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та передбачає їх знищення. У 1977 р. держави підписали Конвенцію про заборону військового використання засобів впливу ...