декс РФ, (1т. 17, 1045, 1300), Федеральний закон від 22.12.2008 N 262-ФЗ (ред. від 18.07.2011) «Про забезпечення доступу до інформації про діяльність судів у Російської Федерації», Федеральний закон від 09.02.2009 N 8-ФЗ (ред. від 11.07.2011) «Про забезпечення доступу до інформації про діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування », Федеральний закон від 12.01.1996 N 10-ФЗ (ред. від 28.12.2010)« Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності »(ст. 17), Федеральний закон від 29.12.2010 N 436-ФЗ (ред . від 05.04.2013) «Про захист дітей від інформації, що завдає шкоди їх здоров'ю та розвитку» та ін

Розглянувши кілька нормативно-правових визначень даного поняття, можна зробити висновок, що інформація - це відомості, які об'єктивно мали місце в суспільстві. Але досить часто важко або навіть неможливо встановити об'єктивність того чи іншого явища, класифікувати породжену ними інформацію, розмежувати публічні та персональні дані.

У юридичній літературі, серед учених - юристів, існують різні думки щодо цивільно-правового визначення інформації. Одні, вважають, що інформація - це процес фіксації даних про предмети та явища, з подальшою їх передачею різними способами, інші, що це - процес відображення явищ і предметів у свідомості окремих індивідів і суспільства, що задовольняє певні соціальні потреби. Так чи інакше, всі вони сходяться в думці, що інформація - це синтетична категорія, яка перебуває на кордоні точних і гуманітарних наук, і є результатами інтелектуальної діяльності. При цьому відкрита суспільно важлива, або т.зв. публічна інформація, право на яку і регламентується законами, має ряд характерних ознак: самостійність, нематеріальний і суб'єктивний характер, багаторазове використання, що не виснаженість при використанні, системність, можливість кількісної оцінки, збереженість, інтегрування і т.д. Таким чином, можна сказати, що інформація - це суспільний ресурс.

Ст. 3 Закону «Про інформацію» визначає ряд принципів, властивих інформаційним відносинам, серед яких ми бачимо такі як достовірність і повнота інформації, правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, захищеність особи від втручання в особисте і сімейне життя. З цього можна зробити висновок, що вся інформація повинна бути отримана законним шляхом, без порушення прав і свобод людей, яких така інформація прямо чи опосередковано стосується. Тобто можна говорити також про особисту, персональної інформації, хоча і вельми розмите.

Питанням права на інформацію, на її отримання, поширення, захист та реалізацію присвячено безліч нормативно-правових актів, статей, публікацій. Ця проблема на сьогоднішній день є досить актуальною, оскільки при здійсненні інформаційної діяльності, легко порушити правові приписи. Особливо це стосується роботи ЗМІ та журналістів.

У сучасних умовах буває дуже складно розмежувати публічну інформацію та дані про особисте життя. Нерідко журналісти пишуть те, що хоче читати аудиторія, дотримуючись принципу «антиреклама - також реклама». Ігнорують вони не тільки правила розповсюдження, а й отримання інформація, втручаючись в роботу державних органів. Також спостерігається і зворотний процес надмірної інформаційної закритості багатьох установ.

Слід зазначити, що за наявності факту публікації недостовірної інформації чи іншого поруше...