Теоретико-правовий аналіз правової культури як загальносоціального явища

соціокультурних факторів». У свою чергу, «менталітет кожної особистості є мікрокосмосом, в якому відбивається культурний макрокосмос її суспільного середовища». Будучи елементами правової структури особистості, правові якості можуть і повинні розглядатися як один з центральних критеріїв суспільного і індивідуального правової культури.

Правова культура - це складова частина загальної культури народу і окремої особистості. При цьому треба мати на увазі, що під культурою розуміють не тільки духовні досягнення, але й матеріальні цінності, створені людиною в процесі своєї творчої діяльності. У цьому плані правова культура включає в себе всі досягнення юридичної теорії і практики. Все позитивне, позитивне, накопичене людством в галузі права, - це і є правова культура.

На сьогоднішній день в силу відсутності єдиного підходу до трактування самої категорії «правова культура» налічується більше 250 її визначень.

З сьогоднішнього різноманіття визначень правової культури найбільш відомо визначення, запропоноване В.І. Камінської та А.Р. Ратинова, які запропонували розуміти під правовою культурою систему уречевлених і ідеальних елементів, що відносяться до сфери дії права та їх відображення в свідомості і поведінці людей.

З наведеного визначення правової культури можна бачити, що явище це складно структуроване. Процес розвитку всього сущого припускає етапи, стадії, хоча і різні за своїм кількісним і якісним характеристикам, але проте засновані на сукупності об'єктивних і суб'єктивних факторів. Тому повноцінний процес пізнання сутності того чи іншого явища неможливий без аналізу його структурирующих елементів.

А.Р. Ратинов як елементів правової культури пропонує виділити: а) право; б) правовідносини; в) державні органи та організації; забезпечують реалізацію права; г) правосвідомість; д) правова поведінка, тобто систему практичної діяльності людей по виконанню і застосуванню права.

С.С. Алексєєв виділяє чотири елементи, до яких відносить: рівні правосвідомості, законність, досконалість законодавства та юридичну практику. А.П. Семітко також вважає за необхідне акцентування уваги на рівні розвитку законодавства, правової практики та правосвідомості при визначенні та характеристиці структури правової культури суспільства. На його думку, структурними елементами правової культури виступають компоненти правової системи - правові тексти, правова діяльність, свідомість і розвиток суб'єктів, взяті в уровневом стані їх розвитку.

Він такий спосіб визначає поняття правової культури: «Під правовою культурою розуміється обумовлене всім соціальним, духовним, політичним і економічним ладом якісний стан правового життя суспільства, що виражається в досягнутому рівні розвитку правової діяльності, юридичних актів, правосвідомості і в цілому в рівні правового розвитку суб'єкта (людини, різних груп, усього населення), а також у ступені гарантованості державою і громадянським суспільством прав і свобод людини ».

В.І. Червонюк визначає феномен правової культури як частина загальної культури, тобто культури окремої особистості, суспільства, цивілізації, під якою розуміє всю сукупність цінностей, вироблених суспільством. Правова культура характеризує аксіологічний аспект права - його цінність: ступінь розвитку законодавства, прогресивність юридичн...



Предыдущая страница | Страница 2 из 15 | Следующая страница