Історія правоохоронних органів

stify"> Поліція - система державних служб і органів по охороні громадського порядку. Здійснює широкий спектр функцій, набір яких у різних країнах різниться. Найбільш характерною функцією є запобігання та розкриття злочинів та інших правопорушень. На поліцію можуть також покладатися завдання охорони різних об'єктів, безпосереднього підтримки порядку в громадських місцях, регулювання дорожнього руху, попередження аварійності, здійснення адміністративного контролю та нагляду в різних сферах діяльності, виконання рішень інших державних органів і т.д. У багатьох країнах у віданні поліції знаходиться пожежна охорона і рятувальні операції. Для вирішення цих завдань органи та посадові особи поліції розташовують повноваженнями, серед яких - повноваження на застосування методів примусу (що не виключає застосування в її роботі методів переконання й інших способів забезпечення впливу правових норм).

Поліцейські системи різних країн можуть бути централізованими (Австрія, Франція, Росія після реформи та ін) або децентралізованими (США, Великобританія, Німеччина та ін.) Поліцейські служби також можуть бути об'єднані в одному відомстві (Фінляндія) або розкидані по різних відомствах (Італія - ??«країна п'яти поліцій», Франція - національна поліція, жандармерія). В останньому випадку для дослідника-государствоведа проблема виділення поліцейських органів у рамках державного механізму може скласти труднощі, якщо використовуються інші назви поліцейських служб. Так, в соціалістичних і деяких колишніх соціалістичних країнах основний орган правопорядку зберігає назву «міліція»; в багатьох неєвропейських країнах органи правопорядку іменуються по-своєму (назва найчастіше дослівно перекладається як «варта», «охорона»).

У державах з поділом влади органи поліції відносяться до виконавчої гілки влади, однак органи та посадові особи, пов'язані з розслідуванням злочинів і прийняттям рішень по дрібним правопорушенням, зберігають зв'язок із судовою гілкою влади (наприклад, судова поліція і поліцейські трибунали у Франції).

У більшості країн органи поліції знаходяться у віданні міністерства внутрішніх справ або безпосередньо входять в його систему як складова частина, що підкреслює значення поліції як провідника і знаряддя правової політики держави. Зустрічається також підпорядкування поліції міністерству юстиції, безпеки, або наявність спеціалізованого, відокремленого міністерства або відомства.

У більшості країн поліція є цивільною структурою, але в ряді країн, наприклад у Франції, Туреччини та Чилі, поряд із власне поліцією існує жандармерія, яка спочатку була частиною збройних сил, а іноді є їй і в даний час (наприклад, карабінери в Італії). У багатьох країнах поліція має яскраво вираженими військовими характеристиками: поліцейські носять звання, аналогічні військовим, (наприклад, генерал поліції), іноді живуть в казармах і т.п.

Чітке розмежування між поліцією та органами державної безпеки (спецслужбами) не завжди можливо. У деяких країнах спецслужби повністю відокремлені від поліції, в інших, наприклад в Малайзії та Ірландії, органи державної безпеки входять до складу поліції. У ряді країн діяльність органів безпеки регламентується законами, відмінними від тих, що регулюють роботу поліції.

Висновок

музей правоохоронний пожежний юрист

Практика для юристів...



Предыдущая страница | Страница 4 из 5 | Следующая страница