Судебные решения в налоговом процессе.

Судебные решения в налоговом процессе.

Сообщение admin 27 янв 2013, 18:37

Звертаємо увагу на значні розширення повноважень податкового органу за новим Податковим кодексом. Так, податкові органи можуть звертатися до окружних адміністративних судів з такими предметами позовів:
- накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку, що знаходяться у
банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (це право податкового органу кореспондується з правом платника податку звернутися до суду з позовом про: звільнення коштів з-під арешту; оскарження рішення керівника органу державної податкової служби щодо арешту коштів (майна); припинення адміністративного арешту майна; відшкодування збитків та немайнової шкоди, завданих податковим органом внаслідок неправомірного застосування арешту майна (примітка: у разі, коли такі вимоги заявлені самостійно, то вони підлягають розгляду господарським судом, а у випадку, якщо вони супроводжуються вимогами про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень, то за приписами частини 2 статті 21 КАС України вони вирішуються в порядку адміністративного судочинства (пп. 20.1.5, 20.1.17 п. 20.1 ст. 20, ст. 94 Податкового кодексу України);
- стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської
заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків (пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20, п. 95.22 ст. 95 Податкового кодексу України);
- надання судом дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що
перебуває у податковій заставі, або коштів платника податків у банку (п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України);
- припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи -
підприємця, про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб’єктів господарювання (пп. 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України);
- зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника
податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків), у випадку недопущення посадових осіб органів державної податкової служби до обстеження територій та приміщень, визначених у пп. 20.1.11 ст. 20 Податкового кодексу України (пп. 20.1.15 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України), а також у випадку перешкоджання виконання податковим керуючим своїх повноважень (пп. 20.1.16 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України);
- стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у
банках, що обслуговують такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України); стягнення до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов’язань та/або податкового боргу, суми простроченої заборгованості суб’єкта господарювання перед державою за кредитом (позикою), залученим державою або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України);
- застосування санкцій, пов’язаних із забороною організації і проведення азартних
ігор на території України (пп. 20.1.36 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України);
- нарахування та сплату податкових зобов’язань, коригування від’ємного значення
об’єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін (пп. 20.1.38 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України)
- вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських
документів (пп. 20.1.40 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України).
Крім того, відповідно до пп. 20.1.3 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право на підставі рішення суду одержувати інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб’єктів підприємницької діяльності. Зазначене рішення приймається загальним місцевим судом у порядку, встановленому главою 12 Цивільного процесуального кодексу України.
Необхідно також зазначити і про такі важливі права СПД на судове оскарження дій податкових органів, в т.ч.:
- п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України передбачено право платника податків
оскаржити у суді (у даному випадку адміністративному) як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
- в п. 56.4 статті 56 Податкового кодексу України зазначено, що обов’язок доведення
правомірності нарахування або прийняття будь-якого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом. Тому, при оскарженні рішення податкового органу, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
- в деяких коментарях Податкового кодексу України зазначено, що платник податку
перед тим, як розпочати адміністративне або судове оскарження податкового рішення, повинен спочатку сплатити суму донарахованого податку або застосованого штрафу, а потім вже скаржитися. Цей коментар не відповідає дійсності, оскільки відповідно до п. 56.15, 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України на час адміністративного та судового оскарження, проведеного в межах встановлених строків, сума податкового зобов’язання вважається неузгодженою та не підлягає примусовому стягненню.
Важливим моментом є також і те, що згідно п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. У зв’язку з цим, при вирішені податкових спорів в адміністративних судах, зважаючи на встановлене частиною 1 статті 2 КАС України завдання адміністративного судочинства, яким є захист інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку органів державної та місцевої влади, враховується принцип презумпції правомірності рішень платника податку в оговорених законом випадках.
admin
Администратор
 
Сообщения: 200
Зарегистрирован: 24 окт 2012, 18:42

Вернуться в Обмен опытом

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1

cron