нодавчих органів або представниками науки. Очевидно, що в ході такого процесу виникають і принципово нові правила. Надалі ці правила, отримавши наднаціональний статус (обов'язковим чи ні), повертаються в сферу національного права та надають вплив на регулювання суспільних відносин перерахованими вище способами (імплементація та ін.) Таким чином, відбувається «європеїзація» приватного права держав-учасниць ЄС, тобто заміна національних правил (інститутів) новими, європейськими правилами (інститутами).

Що підтверджується, наприклад, порівняльним аналізом положень Принципів ЕДП і Принципів УНІДРУА. В якості іншого прикладу можна навести положення Віденської конвенції, які мали значний вплив на зміст Директиви про споживчої купівлі-продажу і які згодом були сприйняті Принципами купівлі-продажу і відображені в положеннях про купівлю-продаж ОСРЯ.

Що стосується форми закріплення наднаціональних правил, то тут простежується тенденція до переходу (принаймні, на сучасному етапі розвитку європейського приватного права) від використання в цілях гармонізації загальнообов'язкових документів до використання актів, що не володіють обов'язковою силою.

Основною тенденцією розвитку європейського приватного права, як було зазначено вище, є гармонізація цивільного і торгового права країн-учасників ЄС. Довгий час пріоритетну увагу в цьому процесі віддавалася гармонізації договірного права європейських держав. Гармонізація договірного права здійснювалася (і продовжує здійснюватися) з використанням двох методів - «секторального» методу і методу всеосяжної гармонізації.

На початкових етапах гармонізації законодавства використовувався перший метод (секторальний), що знайшов вираз в фрагментарному регулювання окремих видів договорів. Однак проведена таким чином гармонізація в найменшій мірі сприяла формуванню єдиного правового простору, оскільки обмежувалася лише регулюванням деяких аспектів окремих видів споживчих договорів. Власне наднаціонального приватноправового регулювання комерційних контрактів не існувало, за винятком наявності ряду уривчастих правил про договір агентування, платежах по комерційних справах, а також дистриб'юторських та інших аналогічних договорах, договорах франшизи в контексті конкурентного законодавства. Довгий час європейські влади лише констатували необхідність прийняття єдиного регулюючого інструменту в сфері європейського приватного права, не вживаючи в цьому напрямок ніяких заходів.

В якості фундаментальних, базових тенденцій розвитку можуть бути названі такі: європеїзація національного договірного права держав-членів ЄС; створення однакової системи договірного права, загального для всіх держав-учасниць ЄС; поглиблення відмінностей у режимі правового регулювання «споживчих» і комерційних договорів; створення приватноправового регулювання основних комерційних контрактів; формулювання європейських концепцій відповідно до правил права міжнародних комерційних контрактів і в узгодженості з ними.

У праві ЄС відбувається процес становлення наднаціонального правового регулювання основних видів комерційних договорів ', договору купівлі-продажу, договору комерційного агентування, дистриб'юторського договору, договору франшизи, договору страхування та ін, а також створюються правові засади здійснення електронної торгівлі. У сфері частноправовой відповідальності в європейськ...