були прийняті Додаткові протоколи I і II, в повній назві яких також вживається цей термін.

Об'єктом захисту чотирьох Женевських конвенцій про захист жертв війни, є:

поранені і хворі в діючих арміях (Конвенція I);

поранені, хворі та особи, які зазнали аварії, зі складу збройних сил на морі (Конвенція II);

військовополонені (Конвенція III);

цивільне населення (Конвенція IV).

У Додатковому протоколі I розкривається зміст цих понять. Зокрема, «поранені і хворі» - це особи (як військовослужбовці, так і цивільні), які внаслідок травми, хвороби або іншого фізичного чи психічного розладу або інвалідності потребують медичної допомоги чи догляду, та які утримуються від будь-яких ворожих дій. У коло осіб, які охоплюються даним поняттям, включаються також породіллі, новонароджені діти та інші особи, які потребують медичної допомоги чи догляду, наприклад, вагітні жінки чи немічні, та які утримуються від будь-яких ворожих дій.

До «особам, потерпілим аварію корабля» відносяться як військовослужбовці, так і цивільні особи, які наражаються на небезпеку на морі або в інших водах внаслідок нещастя, що сталося або з ними, або з перевозив їх судном або літальним апаратом , та які утримуються від будь-яких ворожих дій. Вони продовжують вважатися потерпілими аварію корабля під час їх рятування і доти, поки вони не отримають іншого статусу згідно з Конвенціями про захист жертв війни або Протоколом I за умови, що вони продовжують утримуватися від ворожих дій (ст. 8).

«Військовополоненим» в міжнародному збройному конфлікті вважається особа, яка приймає участь у військових діях і потрапляє під владу супротивної сторони, якщо воно має право на статус військовополоненого або претендує на такий, а також, якщо сторона, від якої вона залежить, вимагає для неї такого статусу. У разі виникнення будь-якого сумніву в правове становище такої особи воно має визнаватися як військовополонений і має право відстоювати свій статус в судовому порядку (ст. 45 Додаткового протоколу I). Що ж до збройних конфліктів неміжнародного характеру, то в Додатковому протоколі II відсутнє поняття «військовополонений». Водночас у повсякденному житті поняття «військовополонений» широко вживається і тоді, коли мова йде про внутрішніх збройних конфліктах.

З іншого боку, воно перш за все асоціюється з особою, яка має громадянство іноземної держави. По приналежності до громадянства своєї держави розрізняють також вимушених переселенців і біженців. У Протоколі II йдеться про осіб, позбавлених волі з причин, пов'язаних із збройним конфліктом, незалежно від того, інтерновані вони або затримані (п. 2 ст. 2; ст. 5). З юридичної точки зору в міжнародному праві відсутні документи, які розглядали б учасників внутрішніх збройних конфліктів, що опинилися в полоні, а точніше, затриманих супротивною стороною, як військовополонених. У Додатковому протоколі II, що застосовується в період внутрішнього збройного конфлікту, немає застереження подібно до тієї, яка міститься в Протоколі I в частині, що стосується судового порядку з'ясування різних сумнівів у приналежності того чи іншої особи до військовополоненим. З урахуванням цього немає формальних підстав для застосування статусу військовополоненого у разі затримання осіб, що беруть участь у внутрішньому збройному конф...