ГЛАВА 1. ПРАВО НА забостовка до Російської Федерації

працівник страйк відповідальність

1.1 Поняття і види страйків

Поняття «страйк», міцно увійшло і в практику трудових відносин, і в теорію трудового права, нерозривно пов'язане з процедурами врегулювання трудових спорів про встановлення умов праці. Ідеологічне обгрунтування допустимості страйків базується на визнанні їх в якості засобу, покликаного врівноважити становище сторін конфлікту шляхом надання більш «слабкою» стороні трудових відносин особливих можливостей у взаєминах з роботодавцем. Право на страйк розглядається міжнародними організаціями як частина права на колективні переговори, а в сукупності з ним як частина права на об'єднання.

Конституція Російської Федерації (ч. 4 ст. 37) визнає, що кожен має право на індивідуальні та колективні трудові суперечки з допомогою встановлених федеральним законодавством процедур, включаючи право на страйк, тобто розглядає право на страйк як частина права на трудові суперечки.

В юридичній літературі дореволюційних років використовувалося не тільки поняття «страйк», а й поняття «страйк». Втім, законодавство того періоду вживало саме останній термін. Це вживання тільки одного терміна і відсутність скільки-небудь серйозних думок про їх відмінності дозволяє зробити висновок про фактичне регулюванні одного і того ж соціального явища, іменованого різними поняттями.

Ні в кого з фахівців, які вивчали проблеми страйків, не викликало сумнівів, що страйком є ??припинення виконання найманими працівниками своїх обов'язків за укладеним трудовим договором. Страйк завжди розглядалася як колективні дії працівників. Зокрема, М.М. Полянський вказував, що «страйк являє собою один із засобів, якими розташовують працівники для захисту своїх колективних, а не індивідуальних інтересів». А Ф. Фабрициус вважає право на страйк як право індивідуальне, яке може бути реалізоване тільки колективно.

На думку Сафонова В.А. говорити про індивідуальний характер права на страйк можна в двох аспектах: по-перше, як про індивідуальний вирішенні кожного працівника щодо своєї участі чи неучасті у страйку і, по-друге, як про право конкретного працівника на проведення страйку в ході врегулювання індивідуального трудового спору про встановленні умов праці.

Кожен працівник самостійно приймає рішення про свою участь або неучасть у страйку. Реалізація ж права в колективних діях можлива тільки через об'єднання працівників, які є суб'єктами колективного трудового спору про встановлення умов праці. При цьому за кожним працівником повинна залишатися право визначити, чи буде він брати участь у страйку.

У юридичній літературі виділяють вузький і широкий підхід до визначення поняття страйку. Під страйком у вузькому сенсі розуміють тимчасове призупинення працівником своєї роботи. У широкому сенсі у визначення страйку включаються також інші дії працівників, здійснювані з тією ж метою і порушують нормальну роботу підприємства.

Відповідно до статті 398 ТК РФ, страйк - тимчасовий добровільна працівників від виконання трудових обов'язків (повністю або частково) з метою вирішення колективного трудового спору.

Виходячи з даного визначення, можна виділити дві основні ознаки,...