Шахрайство: кримінально-правове поняття і види

м або юридично оформленим.

Шахрайство з використанням підробленого особою офіційного документа, що надає права або звільняє від обов'язків, кваліфікується як сукупність злочинів, передбачених ч. 1 ст. 327 КК і відповідною частиною ст. 159 КК.

Розкрадання особою чужого майна або придбання права на нього шляхом обману або зловживання довірою, вчинені з використанням виготовленого іншою особою підробленого офіційного документа, повністю охоплюється складом шахрайства і не вимагає додаткової кваліфікації за ст. 327 КК (п. 7 зазначеної Постанови).

В цілому момент закінчення шахрайства визначається так само, як і крадіжки (див. п. 4 коментарю до ст. 158 КК). Якщо ж шахрайство виразилося в придбанні права на чуже майно, то воно буде закінчено з моменту виникнення у винного юридично закріпленої можливості розпорядитися чужим майном як своїм власним (наприклад, з моменту реєстрації права власності на нерухомість або інших прав на майно, що підлягають реєстрації відповідно до законом; з часу укладення договору; з моменту вчинення передавального напису (індосаменту) на векселі).

Отримання соціальних виплат, грошових переказів, банківських вкладів і т.п. допомогою обманного використання чужих особистих документів утворює шахрайство.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом і корисливою метою.

Суб'єкт злочину - особа, яка досягла віку 16 років.

Про зміст таких кваліфікуючих ознак шахрайства, як група осіб за попередньою змовою, організована група, заподіяння значної шкоди громадянинові, великий та особливо великий розміри, див. коментар до ст. 158 КК.

Використання службового становища (ч. 3 ст. 159 КК) передбачає дії, що випливають із службових повноважень, в цілях незаконного заволодіння чужим майном або для незаконного набуття права на нього, вчинені службовою особою, державним чи муніципальним службовцям, а також особою, виконує управлінські функції в комерційній або іншій організації.

Розглянемо момент закінчення шахрайства.

Шахрайство, тобто викрадення чужого майна, вчинене шляхом обману або зловживання довірою, визнається закінченим з моменту, коли зазначене майно надійшло у незаконне володіння винного або інших осіб і вони отримали реальну можливість (залежно від споживчих властивостей цього майна) користуватися або розпорядитися ним на свій розсуд.

Якщо шахрайство скоєно у формі придбання права на чуже майно, злочин вважається закінченим: з моменту виникнення у винного юридично закріпленої можливості вступити у володіння або розпорядитися чужим майном як своїм власним (зокрема, з моменту реєстрації права власності на нерухомість чи інших прав на майно, що підлягають такій реєстрації відповідно до закону; з часу укладення договору; з моменту вчинення передавального напису (індосаменту) на векселі; з дня набрання чинності судового рішення, яким за особою визнається право на майно, або з дня ухвалення іншого правовстановлюючого рішення уповноваженими органами влади або особою, введеним в оману щодо наявності у винного чи інших осіб законних підстав для володіння, користування чи розпорядження майном) (див. п. 4 Постанови Пленуму).

Глава Верховного Суду РФ В'ячеслав Лебедєв пропонує розширити поняття «шахрайство» в законі, повідомляє РІА «Новости». Лебедєв вважає за необхідне докладніше прописати в кримінальному законодавстві склади різних видів шахрайств.

«Це до...



Предыдущая страница | Страница 3 из 17 | Следующая страница