є, припиняє або зупиняє їх дію [1].

Нормативно-правові акти є основною і найбільш досконалою формою сучасного права. Їх велику питому вагу в порівнянні з іншими формами пов'язаний насамперед з підвищенням ролі держави в регулюванні суспільно значущих відносин. Крім того, їх широкому використанню допомагають такі якості, як здатність централізовано регулювати різні відносини, швидко реагувати на зміни потреб суспільного розвитку, чіткість і доступність викладу виражених в ньому приписів. Документально-письмова форма нормативно-правових актів дозволяє безпосередньо і оперативно знайомити з їх змістом населення.

Нормативно-правові акти - основне джерело права не тільки в Республіці Казахстан. Вони стали такими в даний час практично у всіх правових системах світу, навіть там, де історично панував правовий звичай і судовий (адміністративний) прецедент.

Нормативні правові акти як джерела права мають певні організаційно-технічні та інші переваги перед іншими джерелами права. Вони проявляються, по-перше, в тому, що видають їх державні органи мають набагато більші координаційні можливості, ніж всі інші нормотворчі інститути для виявлення і відображення в праві не тільки групових, класових, індивідуальних, а й спільних інтересів. По-друге, що в силу чітких вимог, традиційно сформованих правил викладу свого змісту нормативний правовий акт вважається кращим способом оформлення усталених норм. І, по-третє, що нормативний правовий акт в силу своєї чіткості і визначеності більш легкий «у зверненні», ніж інші форми права. На нього, як помічають теоретики і практики, легко посилатися при вирішенні справ, вносити необхідні корективи, контролювати його виконання.

Таким чином, нормативний правовий акт є одним з основних джерел права сучасної держави. У ньому висловлюється більшість правових норм, які регулюють найбільш важливі з точки зору особистості, її інтересів і потреб суспільні відносини. Інші джерела права (правові звичаї, судові та адміністративні прецеденти) общерегулятівние значимістю не володіють. Вони грають часткову, допоміжну або додаткову роль у регулюванні суспільних відносин.

У нормативних правових актах закріплюються норми, які враховують інтереси більшості і меншості в цілому, координують їх залежно від конкретних економічних, соціальних, національних і міжнародних відносин в даний історичний період.

Перехід до загального нормативного регулювання здійснюється еволюційно. Спочатку нормативне регулювання поширювалося лише на ті сфери суспільного життя, що безпосередньо стосувалися інтересів державної влади. Приватні майнові та сімейні відносини тривалий час залишалися під впливом звичайного права та судової практики. З часом нормативно-правове регулювання розширюється, підпорядковуючи собі інші галузі суспільного життя, і стає, таким чином, переважною формою правового регулювання суспільних відносин.

Нормативно-правовим актам властивий ряд особливостей:

Вони, по-перше, мають державний характер. Держава наділяє органи, організації, посадових осіб правом готувати і приймати нормативно-правові акти, тобто правотворчої компетенцією. Воно ж забезпечує і реалізацію прийнятих нормативно-правових актів, включаючи і примусовий вплив на осіб, які ухиляються від їх виконання. Державним характером нормативно-правові акти...