можливості отримати з даного громадянина належний їм борг; які перебувають на утриманні громадянина непрацездатні особи перестають отримувати від нього належну їм зміст і в той же час не можуть звернутися за пенсією, оскільки вважаються мають годувальника. Не захищені і інтереси самого відсутнього особи; може бути завдано шкоди його майну, що залишився без нагляду.

Усунення цієї невизначеності забезпечується інститутом безвісної відсутності та оголошення громадянина померлим. Визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим можливо тільки по суду (у порядку окремого провадження) і лише за наявності юридичного складу, що включає: а) тривала відсутність особи у місці його постійного проживання; б) відсутність відомостей про місце його знаходження і неможливість їх отримання всіма доступними засобами; в) закінчення встановлених законом строків з моменту отримання останніх вістей про місце знаходження даної особи.

Закон не зобов'язує зацікавлених осіб розшукувати відсутнього. Суддя при підготовці справи до судового розгляду з'ясовує, які особи (родичі, товариші по службі тощо) можуть дати відомості про відсутнього. При необхідності він запитує відповідні організації (органи міліції, житлово-експлуатаційні організації тощо) за останнім відомим місцем проживання і роботи відсутнього про наявні у них відомостях про нього. При наявності даних про навмисності відсутності особи в місці постійного проживання (особа ховається від відшкодування заподіяної шкоди, сплати аліментів, у зв'язку із вчиненим злочином) суд повинен утриматися від визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення її померлою.

. Визнання громадянина безвісно відсутнім. Суд може визнати особу безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування (ст. 42 ЦК).

Існують три думки про підстави визнання громадянина безвісно відсутнім. Одні автори основою такого визнання вважають презумпцію смерті громадянина, з чим важко погодитися, бо при цьому стирається грань між визнанням особи безвісно відсутньою та оголошенням її померлою і непояснені відмінності у правових наслідках, які настають у кожному з даних випадків.

Інші автори вважають основою безвісного відсутності презумпцію життя, бо немає достатніх підстав припускати, що громадянина немає в живих.

Обчислення строку відсутності даних про місце перебування особи в місці його проживання починається з дня одержання останніх відомостей про нього. При неможливості встановити день одержання цих відомостей початком обчислення строку вважається перше число місяця, наступного за тим, в якому були одержані останні відомості про відсутнього, а при неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.

Визнання особи безвісно відсутньою тягне певні правові наслідки. Його майно при необхідності постійного управління їм за рішенням суду передається особі, яка визначається органом опіки та піклування і діє на підставі договору про довірче управління, укладеного з цим органом. З цього майна виділяється зміст громадянам, які перебувають на утриманні безвісно відсутнього, і погашається заборгованість його за іншими зобов'язаннями (ст. 43 ЦК). Утриманці безвісно відсутнього набувають право на отримання пенсії в разі втрати годувальника відповідно до пенсійним законод...