х) і представників офіційних служб реєстрації могил до місць поховання, а також визначення практичних заходів щодо забезпечення такого доступу, постійного збереження та догляду за такими місцями поховання, сприяння поверненню останків і особистого майна загиблих на батьківщину (ст. 33, 34 Додаткового протоколу I).

Воюючі сторони, міжнародні гуманітарні організації, держави-покровительки мають керуватись у своїй діяльності нормами міжнародного гуманітарного права про те, що сім'ї поранених, хворих, потерпілих корабельну аварію вправі знати про долю своїх родичів. Як тільки дозволять обставини в ході військових дій або відразу ж після їх закінчення, воюючі сторони розшукують осіб, зниклих без вести, обмінюються між собою інформацією з цього приводу. Відомості про осіб, зниклих без вести, і запити про них передаються або безпосередньо, або через державу-покровительку, Центральне довідкове агентство МКЧХ або національні товариства Червоного Хреста (Червоного Півмісяця, Червоного Лева і Сонця).

3. ПРАВОВИЙ СТАТУС ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ

Правовий статус військовополоненого визначається IV Гаазької конвенції 1907 р., Конвенцією III і Додатковим протоколом I. Норми міжнародного гуманітарного права застосовуються до військовополонених з того моменту, як вони потрапляють у владу ворога, і аж до їх остаточного звільнення і репатріації. У тих випадках, коли учасники військових дій опинилися в руках супротивника і виникає сумнів, до якої категорії осіб вони належать, то вони вважаються військовополоненими до тих пір, поки їх положення не буде визначено компетентним судом (ст. 5 Конвенції III). Міжнародне гуманітарне право наказує завжди звертатися гуманно з військовополоненими. Будь незаконний акт або бездіяльність з боку полонила держави, що призводять до смерті військовополоненого або ставлять його здоров'я під серйозну загрозу, забороняються і розглядаються як серйозні порушення Конвенції про військовополонених. Військовополонені не можуть піддаватися науковим або медичним дослідам якого б то не було характеру, які не виправдовуються міркуваннями лікування та їх інтересами. До них не можна застосовувати ніякі фізичні або моральні тортури і ніякі інші заходи примусу в цілях отримання яких-або відомостей. Тим з них, хто відмовляється відповідати на питання, не можна погрожувати, піддавати їх образам або яким-небудь переслідуванням або обмеженням.

Відносно військовополонених забороняються: дискримінація за ознаками раси, національності, віросповідання, політичних переконань, насильство, залякування, будь образи. Застосування до них репресалій забороняється. Військовополонені мають право на повагу їх особи і честі. До жінок повинні ставитися з усім належним їх підлозі Повагою і поводитися з ними слід у всіх випадках не гірше, ніж з чоловіками. Військовополонені повністю зберігають свою цивільну правоздатність, якою вони користувалися під час захоплення в полон. Режим утримання військовополонених встановлюється з урахуванням стану їх здоров'я, віку чи кваліфікації.

Опинившись в полоні, військовополонений зобов'язаний під час допиту назвати тільки своє прізвище, ім'я і звання, дату народження і особистий номер або через брак такого іншу рівноцінну інформацію. Допит має проводитися мовою, зрозумілою для військовополоненого. Якщо він відмовляється повідомити про себе ці дані, то відносно нього мо...