зладі між позитивним і інтуїтивним правом полягає головна причина соціальних потрясінь. Право тут виступає як одне з явищ психічного життя суспільства і являє собою імперативно-атрибутивної (обов'язково-вибагливі) переживання людей. Воно включає в себе правову свідомість.

Суть даної теорії становлять такі положення:

»причини появи права кореняться в психіці людей;

»суб'єктивні права виникли з почуття правомочності на що-небудь;

»юридичні обов'язки походять від психологічного почуття обов'язку зробити що-небудь;

»право ділиться на інтуїтивне (що виходить з особистих переживань) і позитивне (встановлене державою);

»істинним автори теорії вважали саме інтуїтивне право, оскільки саме воно спонукає людину до самостійних і вольовим діям.

Достоїнствами даної теорії є наступне:

~ визнання психологічного елемента у виникненні та функціонуванні права;

~ враховує психологічні особливості людей, роль правосвідомості в правовому регулюванні суспільних відносин.

~ інтуїтивне право має багато спільного з правосвідомістю.

Основні недоліки теорії:

односторонній характер, відрив від об'єктивної реальності, недостатній облік інших факторів (крім психологічних);

оголошення інтуїтивного права (фактично правосвідомості) дійсним правом, надається значення тільки інтуїтивного праву, як регулятору поведінки людини.

Розглянемо коротко праворозуміння з точки зору інших теорій і шкіл.

.5 Історична школа права

Основоположниками даної теорії, що склалася наприкінці XVIII - початку XIX в., вважаються Г. Гуго, Г. Ф. Пухта, Ф. К. Савіньї - австрійські та німецькі юристи. Право ними розглядається як вираження, продукт народного духу, народного правового переконання. Воно складається подібно до мови поступово в ході історичного процесу незалежно від суб'єктивної волі держави. Право завжди національно. Воно існує у вигляді живого представлення правових інститутів, юристи же з нього лише витягають норми.

Суть теорії права, висунутої представниками школи, в тому, що:

»право виникає саме по собі і формується поступово (подібно до мови та звичаям);

»основу права складають сформовані і усталені правові звичаї;

»офіційні закони є юридичним оформленням (оболонкою) вже сформованих звичаїв.

До достоїнств теорії права можна віднести ті факти, що:

~ звичай дійсно передував появі права;

~ приймаючи закони, законодавець повинен враховувати сформовані суспільні відносини, культурно-історичні і національні особливості;

~ теорія звертає увагу на історичні умови формування права, особливості країни й епохи, на природність розвитку права.

Головним недоліком теорії є її спрямованість у минуле, невизнання природної природи прав людини. Ця школа надмірно перебільшує роль звичаю в системі нормативного регулювання, який ставиться над законом.

.6 Теорія нормативистского права

Предыдущая страница | Страница 9 из 16 | Следующая страница