е умовах, що й особи зі складу збройних сил тримає в полоні.

Військовополонені звільняються і репатріюють відразу ж по припинення бойових дій. В угоді про припинення військових дій, укладеному між сторонами, що перебувають у конфлікті, або за відсутності такої угоди кожна з тримають в полоні держав складає і негайно виконує план репатріації. Про вжиті заходи повідомляється військовополоненим. Витрати по репатріації військовополонених справедливо розподіляються між полонила державою і державою, за якої значаться військовополонені. Принципи репатріації закріплені в Конвенції III (ст. 118 і 119).

4. ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНОГО НАСЕЛЕННЯ В ПЕРІОД ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ

жертва війна захист збройний конфлікт

У період збройних конфліктів найчастіше випробовують страждання і важкі наслідки війни ні в чому не винна цивільне населення, окремі цивільні особи, які не беруть ніякої участі у військових діях. Саме вони розплачуються за діяльність військово-політичного керівництва, тих, хто, так чи інакше, зацікавлений у війні. Правове становище цивільного населення в період збройних конфліктів визначається Конвенцією про закони і звичаї сухопутної війни 1907 р., Конвенцією IV, Додатковими протоколами I і II від 1977 до Женевських конвенцій 1949

У ст. 51 Додаткового протоколу 1 міститься норма, згідно з якою «цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об'єктом нападів». Еволюція цієї норми грунтується на обліку історичного досвіду сучасних збройних конфліктів, що свідчать про зростання масштабів жертв серед цивільного населення. Якщо у Першу світову війну військові втрати становили 95%, а втрати серед цивільного населення - 5%, то у Другій світовій війні військові втрати дорівнювали 52%, а цивільні зросли до 48%. Причому тенденція до збільшення втрат серед цивільного населення мала місце і в наступних війнах: під час війни в Кореї військові втрати склали 16, а цивільні - 84%; в період агресії США у В'єтнамі вони становили відповідно 10 і 90%, в ході агресивної війни Ізраїлю в Лівані питома вага жертв серед цивільного населення збільшився до 95%.

Правова зашита цивільного населення здійснюється у збройних конфліктах як міжнародного, так і неміжнародного характеру, про що буде сказано нижче, навіть у тому випадку, якщо одна з воюючих сторін не визнає стану війни. При цьому гуманітарні норми стосуються всього населення країн, що перебувають у конфлікті, без будь-якої дискримінації за ознаками належності до раси, національності, релігії або за політичними переконаннями. Вони спрямовані на те, щоб сприяти пом'якшенню породжуваних війною страждань цивільного населення, особливо дітей. Воюючі сторони забезпечують їм захист від будь-якого роду непристойних посягань, а також допомогу, якої вони потребують з урахуванням їх віку або з якоїсь іншої причини. Робляться всі практичні заходи для того, щоб діти, які не досягли 15-річного віку, не брали безпосередньої участі у воєнних діях. У разі вчинення правопорушень дітьми, які не досягли 18-річного віку, смертний вирок не приводиться у виконання. Воююча сторона не має права евакуювати дітей, крім своїх власних громадян, на територію іноземної держави, за винятком випадків тимчасової евакуації, викликаної станом здоров'я або необхідністю лікування.

До цивільного населення не повинні застосовува...