відображення в боротьбі різних течій політичної і правової думки. В історії давньогрецької політико-правової думки виділяються три періоди:

Ранній період (IX-VI ст. до н.е.) пов'язаний з часом виникнення давньогрецької державності. У цей період спостерігається помітна раціоналізація політико-правових уявлень (Гомер, Гесіод і «мудреці») і формується філософський підхід до проблем держави і права (Піфагор і піфагорійці, Геракліт).

Другий період (V - перша половина IV в. е.) - це час розквіту давньогрецької філософської та політико-правової думки, який знайшов своє вираження у навчаннях Демокріта, софістів, Сократа, Платона, Аристотеля .

Третій період (друга половина IV-II ст. до н.е.) - період еллінізму, час розпочатого занепаду давньогрецької державності, Подпаденіе грецьких полісів під владу спершу Македонії, а потім і Риму. Погляди цього періоду представлені в навчаннях Епікура, стоїків і Полібія.

Глава 2. Основні етапи політико-правового вчення Стародавньої Греції

.1 Політико-правова думка раннього періоду

Особливість раннього періоду (IX-VI ст. до н.е.) полягає в тому, що в цей час стародавні міфи втрачають сакральний характер і починають піддаватися етичної і політико-правової інтерпретації. Це чітко проглядається в поемах Гомера і Гесіода.

На ранній стадії свого розвитку погляди стародавніх народів на світ носять міфологічний характер. У ці часи політичні та правові погляди ще не відокремилися в самостійну область, і являють собою складову частину цілісного міфологічного світогляду. У міфі панує уявлення про божественне походження існуючих відносин влади і порядку.

Право і закон ще не виділилися в особливу сферу норм і існують у вигляді аспекту релігійно схвалюється порядку приватної, суспільного і державного життя. У законах цього часу тісно переплетені міфологічні, релігійні, моральні, соціально-політичні моменти, і законодавство в цілому зводиться до божественного першоджерела. Закони приписуються або прямо богам, або їх ставленикам - правителям.

Гомер і Гесіод

Політичні та правові вчення з'являються лише в ході досить тривалого існування ранньокласових суспільств і держав. Стародавні міфи втрачають свій сакральний характер і починають піддаватися етичної і політико-правової інтерпретації.

Особливо це виявляється в поемах Гомера і Гесіода (VIII ст до н.е.). Згідно з їх трактуванні, боротьба богів за владу над світом і зміна верховних богів (Уран - Крон - Зевс) супроводжувалася зміною принципів їхнього правління й володарювання, що проявлялося не тільки у взаєминах між богами. Але і в їх відносинах до людей, у всьому порядок, форми і правилах земної суспільного життя.

Так, в описуваних в «Іліаді» і «Одіссеї» події, на яких виховувалася в подальшому вся Еллада, Зевс у морально-правовому відношенні виступає як верховний борець за загальну справедливість (дике), суворо карає тих , хто творить насильство і неправий суд.

Характерні для поем Гомера і Гесіода спроби раціоналізації уявлень про етичному, морально-правовому порядку в людських справах і відносинах отримують подальший розвиток у творчості семи мудреців Стародавньої Греції. До них зазвичай зараховувалися Фале...