с, Піттак, Періандр, Біант, Солон, Клеобул і Хілон. У своїх коротких висловах (гномів) ці мудреці сформулювали вже цілком раціональні і світські за своїм духом етичні й політичні сентенції.

Мудреці наполегливо підкреслювали основне значення панування справедливих законів у полісного життя. Багато їх них самі були активними учасниками політичних подій, правителями або законодавцями і доклали чимало зусиль для практичної реалізації своїх політико-правових ідеалів.

Дотримання законів, на їхню думку, - істотна відмінна риса упорядкованого полісу. Так, найкращим державним устроєм Біант вважав таке, де громадяни бояться закону в тій же мірі, в якій боялися б тирана.

Піфагор і піфагорійці

З ідеєю необхідності перетворення суспільних і політико-правових порядків на філософських засадах виступили Піфагор (бл. 580-500 рр.. до н.е.), піфагорійці (Архіт, Лізис, Філолай тощо) і Геракліт. Критикуючи демократію, вони обгрунтовували аристократичні ідеали правління кращих - розумової та моральної еліти.

Піфагор вважав, що «найбільш сприяє міцному існуванню справедливості влада Богів, і, виходячи від неї (як від принципу), він встановив державний устрій, закони, справедливість і правосуддя».

Визначальну роль у всьому світогляді піфагорійців відігравало їхнє вчення про числа. Число, за їхніми уявленнями - це початок і сутність світу. Виходячи з цього, вони намагалися виявити цифрові (математичні) характеристики, притаманні моральним і політико-правовим явищам.

При висвітленні проблем права та справедливості піфагорійці першими почали теоретичну розробку поняття рівність, настільки істотного для розуміння ролі права як рівної міри при регулюванні суспільних відносин.

Справедливість, згідно піфагорійцям, полягає в відплату рівним за рівне.

Ідеалом піфагорійців є поліс, в якому панують справедливі закони. Законослухняність вони вважали високою чеснотою, а самі закони - великою цінністю.

Найгіршим злом піфагорійці вважали анархію.

Піфагорійський уявлення про те, що людські відносини можуть бути очищені від чвар і анархії і приведені в належний порядок і гармонію, надалі надихали багатьох прихильників ідеального ладу людського життя.

Автором однієї з таких ідеальних моделей поліса був Фалей Халкедонский, який стверджував, що всякого роду внутрішні заворушення виникають із питань, що стосуються власності. Щоб досягти досконалого пристрою полісного життя, необхідно зрівняти земельну власність всіх громадян.

Геракліт

Думки протилежної пифагорейскому дотримувався Геракліт. Світ утворювався не через злиття, а через поділ, не через гармонію, а через боротьбу. Мислення, згідно Геракліту, властиво всім, однак, більшість людей не розуміють всі керуючого розуму, якому треба слідувати. Виходячи з цього він розділяє людей на мудрих і нерозумних, кращих і гірших.

Принципово загальним для підходів Піфагора і Геракліта є вибір ними інтелектуального критерію для визначення того, що є «кращий», «благородний» і т.п. Політичні погляди Геракліта характеризуються висловом: «Для мене один коштує десяти, якщо він кращий».

Соціально-політична нерівність вип...