Єрмоленко В.М. та ін

договір аграрний законодавчий правовий

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОГОВІРНИХ ВІДНОСИН У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

.1 Особливості аграрно-правового регулювання договірних правовідносин у сільському господарстві

Питання про договори в сільському господарстві є одним зі спірних і проблемних у науці аграрного права, але в будь-якому випадку слід мати на увазі, що аграрно - правові договори є предметом саме аграрного права. Світовий досвід доводить, що сільське господарство без державного регулювання, спеціально орієнтованого на захист його майнових інтересів, без створення системи підтримки не може ефективно функціонувати, оскільки воно є галуззю з підвищеним виробничо - господарським ризиком. Виробничий процес у ньому навіть в умовах високого рівня науково - технічного та сервісного забезпечення контролюється людиною не повністю. Державне регулювання має бути орієнтоване також на охорону земель від надмірної експлуатації, стримування надвиробництва з одночасним збереженням відповідного рівня того, хто працює в сільському господарстві.

У розвинених країнах важливість створення «привілейованого» стану сільського господарства усвідомлена суспільством визнана теоретично, реалізована в законодавстві та здійснюється на практиці. Перерозподіл національного доходу для підтримки аграрного сектора є певним навантаженням для населення, але в кінцевому підсумку від стимулювання сільського господарства отримує переваги і споживач.

Таке «привілейоване» стан сільського господарства викликало впровадження політики аграрного протекціонізму. Вона здійснюється у вигляді системи державних заходів, спрямованих на стимулювання національного сільського господарства та захист національного ринку від імпорту.

У радянський час сільське господарство, можна сказати, було донором промисловості та міста. Його внесок у національний дохід на 1990 майже вдвічі перевищував державні вкладення в нього. Необхідність системи підтримки сільського господарства державною політикою ігнорувалося. Останні десятиліття окремі елементи концепції такого підтримки сільського господарства отримали своє відображення в законодавстві. Першим кроком до створення режиму найбільшого сприяння агрокомплексу в Україні став Закон України від 17 жовтня 1990 р. «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України» (У редакції Закону від 15 травня 1992), яким визначаються умови, зміст і межі пріоритетності розвитку соціальної сфери села та агропромислового комплексу в структурі народного господарства.

Питання національної безпеки зобов'язує державу створити особливі умови розвитку цієї сфери, які повинні відбитися на її правовому регулюванні.

Останнім часом поширилася думка, що сільське господарство природно перейде до ринку на основі вільного встановлення цін на свою продукцію. Світовий досвід свідчить про протилежне: ринкові механізми недостатні для ефективного функціонування агрокомплексу, що вимагає протекціонізму, захисту від мінливості і стихій ринку. Без цього сільське господарство не може обійтися через фактичну нерівність у взаєминах із промисловими, фінансовими і торговими партнерами.

Тому, говорячи про предмет аграрно - правового регулювання дог...