овірних відносин, слід обмовитися. Аграрне право не визначає загальні положення про договори, угодах; всі аграрно - правові договори підпорядковуються загальним правилам цивільного законодавства. Аграрне право визначає лише особливості їх правового регулювання.

Враховуючи, що аграрне право є галуззю комплексною, яка містить норми як приватного, так і публічного права, законодавець, конструюючи її механізми, зобов'язаний в її рамках знайти «золоту середину»- Врахувати як індивідуальні інтереси, так і колективні, тобто національні інтереси всієї України щодо забезпечення національної безпеки.

Оскільки Конституцією України закріплено як загальний принцип - невтручання в сферу господарювання, аграрне законодавство має встановити принципи та засади особливостей державно - правового регулювання відносин у галузі сільського господарства. У той же час одним із пріоритетних напрямків державної політики аграрного протекціонізму має бути турбота про сільське працівника.

Сільському господарству потрібні насіння нових, більш продуктивних рослин, нові технології у сфері агрономії, нова техніка, і, нарешті, нові технології в області організації його управління (менеджменту). Мінімальні передумови цих бажаних перетворень, в найближчі роки повинна створити українську державу. При цьому необхідно враховувати, що суб'єктам нових форм господарювання на селі не вистачає як сучасних економічних, так і правових знань, що також негативно позначається на ефективності галузі в цілому. І договори в сільському господарстві є тим правовим інструментом, за допомогою кваліфікованого використання якого на селі можуть відбутися зазначені перетворення.

1.2 Класифікація договірних зобов'язань у сільському господарстві

В важливе місце в діяльності сільськогосподарських товаровиробників займають договірні відносини, оскільки саме на підставі висновку договорів здійснюється реалізація виробленої сільськогосподарської продукції, суб'єкти агробізнесу вступають у відносини з банківськими установами щодо отримання кредитів і позик, здійснюють придбання засобів виробництва ( мінеральних добрив, паливно - мастильних матеріалів, давальницької сировини), проводять технічне обслуговування сільськогосподарської техніки, обладнання на підприємствах агросервиса і вступають у відносини з органами державної влади та управління, іншими суб'єктами господарювання. Суб'єкти агробізнесу наділені правоздатністю налагоджувати підприємницькі зв'язки в різних сферах діяльності на підставі аграрних зобов'язань. Таким чином, успішна сільськогосподарська діяльність передбачає укладення та виконання аграрно - правових зобов'язань їх учасниками.

Стаття 67 ГК України констатує, що відносини сільськогосподарського підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Таким чином, підставою виникнення зобов'язання є договір. Саме аграрні договори є правовою формою регулювання зовнішніх і внутрішніх підприємницьких відносин за участю суб'єктів агробізнесу. Договірна правоздатність кожного суб'єкта аграрної підприємницької діяльності визначається чинним законодавством у державі, а також у локальних актах аграрного законодавства, зокрема в статутах аграрних підприємств і фермерських господарств.

Стаття 14 За...