йняття відбувається не стихійно, цьому передує значна підготовча робота, яка, як правило, ведеться в плановому порядку. Правотворчість являє собою одну з найважливіших сторін діяльності держави, форму його активності, що має своєю безпосередньою метою формування правових норм, їх зміну, скасування чи доповнення. У кожній державі правотворчість має своїми особливостями, але скрізь воно спрямоване на створення і вдосконалення єдиної, внутрішньо узгодженої і несуперечливої ??системи правових норм, що регулюють склалися в суспільстві різноманітні відносини.

Правотворчість - діяльність компетентних органів держави щодо прийняття, зміни та скасування нормативно-правових актів та юридичних норм.

Видаючи нормативні акти, держава сприяє зародженню і розвитку одних суспільних відносин, обмеження і витіснення інших. Правотворчість є необхідним процесом для організації державного управління суспільством.

За своєю соціальною суттю правотворчість є процес зведення державної волі в закон, її оформлення в різних нормативно-правових актах, процес надання містяться в них правилами поведінки - державним велінням загальнообов'язкового характеру. У цьому полягає його сутність. Воно охоплює безпосередню діяльність уповноважених на те органів з вироблення, прийняття, зміни або доповнення нормативно-правових актів [2, c.157].

правотворчість держава принцип стадія

Правотворчество є найважливішою складовою частиною правотворення взагалі. Останнє включає в себе не тільки власне правотворческий, але і весь попередній йому підготовчий процес формування права. Необхідність існування підготовчого процесу обумовлюється постійно виникає потребою підвищення якості видаваних актів. Для того щоб приймається акт в максимальній мірі відповідав потребам життя суспільства і був ефективний, важливо заздалегідь дозволити коло проблем, що стосуються його характеру, форми, внутрішньої структури, місця і ролі в системі інших нормативно-правових актів. Необхідно чітко спрогнозувати позитивні і можливі негативні наслідки реалізації вимог, що містяться у різних нормативно-правових актах [2, c.257].

Формування права - це весь процес, в результаті якого в діючу юридичну систему запроваджуються нові (а також змінюються або скасовуються вже існуючі) юридичні норми. Процес правотворення є складним, триваючим, що поєднує у взаємодії об'єктивні і суб'єктивні чинники, що зумовлюють право. Серед факторів, що роблять вирішальний вплив на процес підготовки та формування права (правообразующие фактори), слід виділити в першу чергу матеріальні (економічні), політичні, соціальні, ідеологічні та інші. Рівень якості, а разом з тим і ефективності нормативно-правових актів у величезній мірі залежить від того, наскільки точно і всебічно враховуються при їх підготовці та виданні всі існуючі на даний момент фактори, наскільки адекватно відображається в них об'єктивна дійсність. Безпосереднє правообразующее значення в процесі формування права має діяльність держави, її компетентних органів. І от з цього боку, з боку активно-творчих елементів, виражених в діяльності компетентних державних органів, формування права і виступає в якості правотворчості. Отже, поняття правотворчості - більш вузьке і в той же час більш якісно насичене, що відбиває активність процесу більше, ніж поняття формування права (правотворення).

...