ді на питання про співвідношення соціальної держави та правової держави.

При всьому різноманітті уявлень про співвідношення правової і соціальної держави можна виділити два принципово різних варіанти, безпосередньо відображають протилежні сутнісні підходи до феноменів правової і соціальної держави: або соціальна держава - продовження правової держави, або соціальна держава - відхід від правового. Ці два підходи логічно пов'язані з дискусією про правову природу прав другого покоління - соціальних прав. Якщо визнавати правовий характер соціальних прав, то логічний погляд на соціальну державу як на розвинене правове. Якщо ж виходити з неправового характеру соціальних прав, тоді логічним є висновок про принципову відмінність соціальної держави від правового.

Метою написання даної курсової роботи є вивчення поняття правової і соціальної держави.

Для досягнення поставленої мети в курсовій роботі вирішені такі основні завдання:

розкрити історію питання, поняття і сутність правової і соціальної держави;

розглянути конституційно-правову проблему будівництва в Росії демократичної соціальної держави;

Ця курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

соціальна правова держава ідеологія

1. Правова і соціальна держава: історія питання, поняття і сутність

1.1 Передісторія й історія соціальної правової держави

Соціальне правова держава - відносно новий комплексний інститут в системі соціального захисту, що оформився після Другої світової війни. Але передумови його кореняться здавна в традиціях благодійності, яка, проявляючись в усвідомленні необхідності підтримки слабких і убогих, брала самі різні форми соціальної допомоги. Спочатку важливу роль у становленні цієї традиції зіграли патріархальні устої родової, сусідської, селянської громади, ремісничих цехів, інших середньовічних спільнот і корпорацій, відповідні неформальні інститути моралі та звичаєвого права. Церква і канонічне право прагнули до утвердження справедливості. Не випадково поняття права відповідно до канонів церкви формулювалося як «творчість в області доброго і рівного".

Складніше приходило усвідомлення того, що держава несе відповідальність за «убогих і сірих». Правда, окремі заходи приймалися на державному рівні навіть в період Стародавнього світу. Наприклад, у законах Хаммурапі була закріплена обов'язкова турбота про вдів, сиріт, храмових рабів. За часів Київської Русі з встановленої десятини виділялися кошти на підтримку богаділень, що допомагають сиротам, бідним, інвалідам, бездомним, а також вводилися збори на будівництво шкіл, притулків. Представники монарших прізвищ нерідко особисто курирували благодійність. Але все ж сама участь держави носило скоріше благодійний, ніж політико-управлінський характер.

Наукова концепція держави, відповідального за добробут народу, почала формуватися в XVIII-XIX ст. З'явилися проекти соціалістів-утопістів про перебудову суспільства на справедливих соціально-економічних засадах. У вченні А. Сен-Симона і його учнів враховані уроки Великої французької революції, в якій вони побачили не тільки боротьбу буржуазії і феодалів, а й широких...