дять до деградації особистості. В процесі своєї роботи П.А. Сорокін сформулював «закон соціального іллюзіонізма», який проявляється у знеціненні ідеалів і обмані народу владою: «сліпі вели сліпих і все впали в яму». Аналізували гасла і агітації революціонерів часів жовтневої революції, Сорокін виявив розбіжності між реальними справами і деклараціями, що по суті не є злим умислом. Насильницьке нав'язування нових цінностей і норм, відсутність ідеологічної єдності між революціонерами, стало причиною закономірного знецінення ідеалів. Правовий ідеал не може існувати в середовищі насильства та сваволі. Так само Пітера Олександрович виділив таку тенденцію суспільства, як поляризація, наслідком якої суспільство розпадається на два протилежних моральних полюса. У перехідні деморалізуючі періоди як окремі індивіди так і цілі соціальні групи схиляються до негативної девіантності (цинізм, моральне розкладання, егоїзм) або ж до позитивної девіантності, що виявляється в моральному відродженні, альтруистическом перевтіленні. Однак в початкові стадії кризи, негативна поляризація домінує над позитивною. Позитивна ж починає набирати обертів лише на останній стадії і після завершення кризи, враховуючи той факт, що суспільство може його не пережити. Виходом з подібної кризи, Сорокін називає перехід суспільства до ідеалістичної суперсистеме, при якій матеріальні цінності будуть витіснені «визнанням надчутливих почав реальності», суспільство буде утворювати загальне соціокультурний простір. Таким чином, можна створити приблизну схему переходу до нової суперсистеме. Усередині початкової суперсистеми згодом кризи відбувається поляризація, що призводить до зростання соціальних аномалій, таких як суїциди, злочинність та ін, негативна девиантность захоплює все більше число індивідів і соціальних груп, набагато випереджаючи позитивну; настає пік зростання соціальних відхилень, після чого починає поступово зростати позитивна поляризація породжуючи собою нову культурну систему і витісняючи негативну, результатом буде подолання суспільством кризи за допомогою зміни ментальності.

У науці поділяють деформацію правосвідомості на відносну і абсолютну. Відносна деформація правосвідомості - невідповідність структури правосвідомості в даному конкретному суспільстві. Абсолютна деформація правосвідомості - невідповідність структури правосвідомості правової дійсності виробленої людською цивілізацією в цілому. Також в літературі можна знайти вказівки про важливість ролі різних станів функціонування правосвідомості. Одним з таких станів є позитивне правосвідомість, що розкриває позитивну спрямованість правосвідомості. Однак тема позитивного правосвідомості рідко зустрічається в літературі через складність вивчення даної проблеми, причиною чому є мінливість самого правосвідомості, формування якого залежить від колосальної кількості факторів. Одним з авторів розглядали у своїх працях позитивне правосвідомість - В.А. Щегорцов. «Категорії правової свідомості не є вічними і незмінними. Правові погляди, ідеї людей, юридичні теорії знаходяться в постійному розвитку »- пише Щегорцов. Позитивне правосвідомість є соціальне явище, яке вірно відображає правову дійсність, обумовлену нормативної основою держави, воно вказує, на те що його носії мають сукупністю правових поглядів, знань, які дозволяють їм орієнтуватися у правовому просторі. При чому більш доцільним є вивчення позитивного правосвідомості на прикладі повсякденного, що враховує в...