обумовлена ??природою людини і суспільства і виражає свободу особистості система регулювання суспільних відносин, якій притаманні нормативність, формальна визначеність в офіційних джерелах і забезпеченість можливістю державного примусу.

З урахуванням положень різних теорій можна визначити суттєві риси права:

. Право є система нормативного регулювання, заснована на врахуванні інтересів різних верств суспільства, їх згодою і компроміси.

. Право є міра, масштаб свободи і поведінки людини:

~ міра повноти (обсягу), доступності, реальності прав, свобод особистості, можливостей для її ініціативного поведінки;

~ міра допустимих обмежень свобод людини: «Свобода полягає в можливості робити все, що не шкодить іншому ...» (ст.4 Декларації прав людини і громадянина 1789 р.).

. Право забезпечується державною владою, яка бере участь у правотворенні, в охороні права.

. Нормативність є поточна й основне властивість права, що додає йому якість специфічного регулятора, координатора діяльності людей і виражається через систему регулятивних засобів різного рівня.

. Право є реально діюча система нормативного регулювання. Право існує, нагадує про себе остільки, оскільки воно діє, тобто відображається у свідомості, психіці людей, здійснюється в їх практичних діях.

. Право не тотожне закону. Законодавство виступає однією з форм вираження права. Закон (інший нормативний акт держави), що не відповідає ідеям права і пріоритетам особистості, правом не є.

2. Об'єктивне і суб'єктивне право: характер співвідношення

У юридичній науці і практиці традиційно розрізняють право в об'єктивному і суб'єктивному сенсі.

Об'єктивне право - це система загальнообов'язкових, формально певних юридичних норм, встановлюваних і забезпечуваних державою і спрямованих на врегулювання суспільних відносин.

Воно об'єктивно в тому сенсі, що безпосередньо не залежить від волі і свідомості окремої особи, його суб'єктивної оцінки закріплюється нормою об'єктивного права владного припису.

Суб'єктивне право - це міра юридично можливої ??поведінки, покликана задовольняти власні інтереси особи. Суб'єктивними правами виступають конкретні права і свободи особи (право на життя, свободу, працю, освіту тощо), які суб'єктивні в тому сенсі, що пов'язані з суб'єктом, належать йому і залежать від його волі і свідомості.

Складність праворозуміння в чому пояснюється тим, що категорія права використовується для позначення хоча і споріднених, але різних явищ суспільного життя. Нею позначаються як самостійний юридичний вид соціальних регуляторів, так і суб'єктивні претензії особистості, передбачені різними видами соціальних норм (юридичних, моральних, політичних і т. д.).

При цьому юридична наука займається дослідженням права як системи юридичних норм, виражених в законодавстві, яке отримало найменування об'єктивного права, і права як юридичної домагання конкретного суб'єкта, яке отримало найменування суб'єктивного права.

Розподіл права на об'єктивне і суб'єктивне не випадково. Воно використовується для відображення різного соціального призначення та...