на природне середовище, які мають широкі, довгострокові або серйозні наслідки. Конвенція 1980 забороняє застосування проти цивільного населення бомб, оскільки яких не є видимим в людському тілі рентгеном; міни-пастки; запальне зброю.

Багато норми і принципи сформульовані і закріплені в рішеннях органів ООН. Так, наприклад, Генеральна Асамблея ООН прийняла: Основні принципи правового режиму комбатантів, що борються проти колоніального й іноземного панування і расистських режимів (1973 р.); Декларацію про захист жінок і дітей в надзвичайних обставинах і в період збройних конфліктів (1974 р.); Основні принципи захисту цивільного населення в період збройних конфліктів (1970 р.); Принципи міжнародного співробітництва щодо виявлення, арешту, видачі та покарання осіб, винних у військових злочинах і злочинах проти людства (1973 р.) та ін

Право збройних конфліктів містить велику кількість міжнародно-правових актів, в яких регулюються питання кримінальної відповідальності за агресію і за порушення норм міжнародного права. Найбільш важливими серед них є: Статут Міжнародного військового трибуналу (1945 г); Конвенція про попередження злочину геноциду і покарання за нього (1948 р.); Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства (1968 р.); Резолюції Генеральної Асамблеї ООН про видачу і покарання військових злочинців (1946 р.) і про покарання військових злочинців та осіб, які вчинили злочини проти людства (1970 р.), і ряд інших.

Початок війни і його міжнародно-правові наслідки. Учасники війни (збройного конфлікту)

Відповідно до Статуту ООН та іншими нормами міжнародного права держави повинні утримуватися у взаємних відносинах від застосування сили або загрози силою як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави, так і яким-небудь іншим чином, несумісним з цілями Об'єднаних Націй. Ніякі міркування не можуть використовуватися для того, щоб обгрунтовувати звернення до загрози силою або до її застосування в порушення цього принципу.

Відповідно, держави повинні утримуватися від будь-яких дій, що представляють собою загрозу силою або пряме чи непряме застосування сили проти іншої держави. Рівним чином, вони повинні утримуватися від усіх проявів сили з метою примусу іншої держави-учасниці до відмови від повного здійснення його суверенних прав. Рівним чином, вони будуть також утримуватися в їх взаємних відносинах від будь-яких актів репресалій за допомогою сили. Ніяке застосування сили або загрози силою не може використовуватися як засіб врегулювання суперечок або питань, які можуть викликати суперечки між ними.

Визначення агресії дається в Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 Згідно з цим визначенням, під агресією розуміється застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності і політичної незалежності іншої держави або яким-небудь іншим чином, несумісною із Статутом ООН (ст. 1). До дій, вчинення яких складає акт агресії, відносяться (ст. 3 Резолюції):

вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави. Як акт агресії кваліфікується будь-яка військова окупація, наскільки б короткочасної вона не була, є результатом вторгнення або нападу. Це ж відноситься до анексії із застосуванням сили території де...