магало все боле міцного закріплення правових норм. З появою писемності ці норми отримують закріплення в перших законах верховної влади, які були орієнтовані насамперед на захист власності, особистості знаті і її недоторканності, влади вищих каст або станів над нижчими, рабовласника над рабом або найманим працівником. Інтересам багатих і знаті служили норми про право спадкування і багато інших. Такого роду правові норми знайшли відображення в широко відомих історичних пам'ятниках найдавніших держав: Законах царя Хаммурапі, Законах Ману і т. д.

Однак роль права не можна звести лише до закріплення класового (кастового, станового) панування, хоча на перших щаблях цивілізації різних народів таке закріплення безсумнівно існувало. Поряд з соціально-класовими відмінностями і підпорядкуванням пригнобленої особистості пану, норми юридичного, санкціонованого державою права були необхідні для встановлення і підтримки єдиного для всього населення країни порядку суспільних відносин, для забезпечення єдиного ринку, умов володіння і розпорядження власністю, обміну товарами, а також для забезпечення єдиної влади в державі.

Важливим наслідком формування єдиного для різних племен права на території виникає держави стало те, що з його допомогою стало можливим вирішення спорів, і завдяки цьому подолання виникаючих міжусобиць, що мали найчастіше згубні наслідки. У найдавніших суспільствах Сходу встановлення загального порядку визначалося перемогою найсильнішого племені, вождь якого узурпував владу вождів інших племен і вводив єдиний порядок, істотно відрізнявся від родоплемінного.

У Стародавній Індії основним джерелом права були і досі залишаються в общинному побуті релігійні книги - веди (Рігведа), дхармасутри і дхармашастри, створювані брахманами./7, с. 56 /

У Стародавній Індії поняття права як сукупності самостійних норм, що регулюють суспільні відносини, було невідомо. Повсякденне життя індійців підпорядковувалася правилам, який затверджується в нормах, за своїм характером є скоріш етичними, ніж правовими. При цьому дані норми носили яскравий відбиток релігії. Норми, що визначають поведінку людей в їх повсякденному житті (дхарми), містилися в збірниках - дхармашастрах. Найбільш відомою в нашій літературі дхармашастрой є Закони Ману./2, с. 21 /

Право країн Стародавнього Сходу, як і будь-яке древнє право, не ділилося на кримінальне, цивільне, процесуальне, державне і т. п. Тексти носять «синтетичний» характер, встановлюючи це й правила, і відповідальність за їх порушення./6, с. 104 /

Формалізм у розпорядженні нерухомою власністю - характерна риса правових систем Стародавнього Сходу. Так, ще в давнину єгипетські закони містили детальні приписи про право власності, її формах (царська, храмова, общинна, приватновласницька), володінні та розпорядженні нерухомим майном. Операції з землею, худобою, рабами укладалися по ритуалу, за участю свідків, в тому числі жерця. Такі контракти зазвичай складалися в суді. Шлюб також оформлявся письмово, мав вид договору і передбачав повернення і розділ майна в різних випадках відповідним чином./8, с. 59 /

Право цивілізацій Стародавнього Сходу виникло з правових звичаїв, сформованих культурою і релігією народів цих країн. На думку деяких авторів пануюча релігія створювала духовну єдність народу забезпечує цілісність стародавні...